З цієї проблеми проведені численні дослідження, однак позитивних результатів поки немає. Близько 300 опублікованих науково-дослідних робіт по передчасної загибелі деревьев абрикоса позволяют все ж зробити певні висновки, хоча природа цього захворювання не встановлена.

Ізвестно тільки, що передчасна загибель дерев абрикоса викликається цілим комплексом чинників, серед яких головними є несприятливі грунтово-кліматичні умови, дія надмірно високих температур протягом літа, негативний вплив поздневесенних і раннеосенних заморозків, а також повернення холодів навесні, рясне плодоношення, ураження дерев шкідниками та хворобами, порушення в процесі розмноження та ін

В загальній складності виявлено близько 40 факторів, які можуть викликати передчасну загибель дерев абрикоса. Більшість дослідників, що займаються цією проблемою, вважають, що у дерев, схильних до передчасної загибелі; спочатку відзначається фізіологічний розлад як результат несприятливого впливу екологічних факторів (грунт, клімат, агротехніка). Надалі дерева уражаються одним або декількома захворюваннями або шкідниками; які при відсутності будь-яких заходів боротьби призводять до виснаження дерев аж до їх всихання.

Преждевременная загибель дерев - це найбільш небезпечне захворювання садов абрикоса, що є лімітуючим фактором розширення цієї плодової культури. За літературними даними, щорічна гібель абрикоса составляет: в Угорщині 6-8%, в Болгарії і в Україні 10-15%. Такий же стан відзначається і в країнах з традиційною культурою абрикоса. У США, наприклад, на одній плантації абрикоса через 25 років після посадки залишилося всього 13% дерев, а на іншій вже через 17 років залишилося всього 2,6% дерев; тривожним є становище абрикоса у Франції; на плантаціях долини річки Рейн на 15 - й рік після посадки всохли від 60 до 70% дерев.